Польський парламент ухвалив рішення про повторне встановлення 11 липня як Дня пам’яті жертв Волинської трагедії, хоча ця дата вже була офіційно закріплена у 2016 році. Історики виражають сумніви щодо доцільності такого кроку та вказують на його очевидну політичну спрямованість.
Історик Олександр Зінченко зазначає парадоксальність цього рішення Сейму. На його думку, логіка подібних дій залишається незрозумілою, і тут варто згадати слова українського дисидента Генріха Алтуняна: “Не шукайте логіку там, куди ви її не клали”.
Особливе здивування в експертів викликає селективність польських парламентаріїв у питаннях історичної пам’яті. До цього часу не встановлено жодного пам’ятного дня для жертв “Різні на Волі” – трагічних подій серпня 1944 року, коли німецькі війська за лічені дні знищили десятки тисяч мирних мешканців Варшави.
Аналогічно польські політики ігнорують трагедію Польської операції НКВС, що забрала життя понад 100 тисяч осіб, переважно поляків.
Зінченко підкреслює, що волинська тематика дедалі більше відходить від первісної мети вшанування пам’яті загиблих і перетворюється на політичний інструмент. “На жаль, все більше ця тема розглядається виключно як спосіб роздмухувати українофобію і ксенофобію в польському суспільстві,” – констатує історик.
В умовах зростаючої популярності ультраправих політиків у Польщі, включно з Гжегожом Брауном, маніпулювання історичною пам’яттю лише загострює напругу між народами.
Початок ексгумаційних робіт
У поточному році Україна розпочала ексгумацію польських громадян, загиблих під час Волинської трагедії 1945 року. Варшава довгий час наполягала на початку цього процесу, і нещодавно сторонам вдалося досягти взаєморозуміння по ключових аспектах.
На початку квітня ексгумаційні заходи стартували в селі Угли Рівненської області. Пошукові роботи також проводилися на території Тернопільської області.
Питання Волинської трагедії продовжує залишатися джерелом розбіжностей між Україною та Польщею, вимагаючи делікатного підходу і взаємної поваги до історичної пам’яті обох націй.
