Свіжі соціологічні дослідження демонструють чітку позицію українського суспільства щодо мовної політики в країні. Згідно з даними КМІС, переважна більшість громадян підтримує концепцію єдиного державного статусу української мови за умов збереження толерантного підходу до мовного різноманіття в повсякденному житті.
Пріоритет української мови
Дослідження показують, що дві третини українців (66%) впевнені в необхідності закріплення української мови як єдиної державної. Виконавчий директор КМІС Антон Грушевський підкреслює стійкість цієї позиції серед населення.
Чверть респондентів (24%) допускає можливість існування другої офіційної мови на регіональному рівні, однак більшість з них не готові бачити російську мову як офіційну у своєму регіоні проживання.
Трансформація освітніх підходів
Повномасштабна війна радикально змінила ставлення українського суспільства до вивчення російської мови в навчальних закладах. Більш ніж половина опитаних виступають проти включення російської мови до шкільних програм.
Разом з тим, 38% респондентів вважають доцільним збереження можливості вивчення російської мови в обмеженому обсязі. Мотивами називаються розширення освітнього кругозору, розуміння мови противника та практичні потреби частини українського населення.
Модель “м’якої українізації”
Спеціальне дослідження різних моделей мовної політики виявило несподівані результати. Соціологи тестували реакцію суспільства на різні підходи – від жорсткої українізації до компромісних варіантів.
Найбільшу підтримку отримала концепція “м’якої українізації”, яку підтримують близько 90% українців незалежно від регіону або мовних вподобань. Ця модель передбачає:
- Єдиний статус української мови як державної та офіційної
- Виключне використання української мови в освітній сфері
- Створення умов для розвитку україномовного контенту
- Відсутність примушування щодо російської мови в побутовій сфері
Еволюція суспільних настроїв
За останні півтора десятиліття українське суспільство пройшло значну еволюцію поглядів на мовну політику. Відбувся перехід від суттєвої підтримки ідеї другої державної мови до переважного схвалення моноязычної моделі.
Примітно, що до нещодавнього часу мовні питання не входили до числа пріоритетних суспільних проблем, займаючи лише 20-те місце в рейтингах важливості. Українське суспільство функціонувало за принципом “толерантного співіснування” – українська як державна, свобода вибору у побуті.
Дослідження КМІС демонструють, що знайдена модель мовної політики здатна забезпечити суспільний консенсус без провокування конфліктних ситуацій, що особливо важливо в умовах військового часу та постконфліктного відновлення.
