Європейські країни продовжують масштабні закупівлі російської металопродукції, незважаючи на введені санкційні обмеження. Згідно з даними комплаєнс-офіцера групи “Метинвест” Ангеліни Чачуни, у 2023 році держави ЄС придбали російського металу на суму €2,9 мільярда, а у 2024 році – на €2,6 мільярда.
Особливо значними виявилися витрати на російські сляби – сталеві напівфабрикати, які використовуються у металургійному виробництві. За період повномасштабної війни європейські покупці витратили понад €5 мільярдів на цю продукцію.
Лідери імпорту російського металу
Найбільші обсяги російських слябів закуповує Бельгія, на частку якої припадає 42% всього імпорту. Значними покупцями також є Італія, Данія, Чехія та Франція. Помітно, що основними покупцями стають підприємства, які належать великим російським металургійним холдингам та мають виробничі потужності в європейських країнах.
Нинішні санкційні заходи передбачають перехідний період для імпорту російських сталевих слябів, що дозволяє продовжувати їх закупівлі. У результаті рішення про повний відмову від російської продукції приймаються на рівні окремих держав або компаній.
Економічні переваги російської продукції
Конкуратоспроможність російських слябів обумовлена їхньою низькою вартістю – в середньому на €80 дешевше аналогів завдяки доступу до недорогих енергоресурсів та робочої сили. У той час як деякі європейські країни повністю переорієнтувалися на постачальників з ЄС, Туреччини чи Китаю, інші продовжують використовувати російські напівфабрикати з економічних міркувань.
“Доступність дешевих російських слябів на європейському ринку знижує мотивацію до впровадження екологічно чистих технологій виробництва і створює ризики для досягнення кліматичних цілей ЄС”, – зазначила представниця “Метинвесту”.
Пропозиції щодо посилення обмежень
Для вирішення складної ситуації експерти пропонують ввести остаточні заборони на імпорт російської залізорудної сировини та сталевих напівфабрикатів. Рекомендується скоротити перехідний період для російських слябів та встановити додаткові мита на всю металопродукцію з Росії до вступу в силу повного заборони.
Розширення обмежень на інші види металургійних виробів з Росії може суттєво вплинути на фінансування військових дій, підкреслюють аналітики.
Зміни в підходах європейського бізнесу
За три роки війни суттєво змінилася риторика європейських компаній щодо виходу з російського ринку. Багато корпорацій, які заявили про закриття бізнесу в Росії, фактично знаходяться в процесі виходу вже більше року.
Український бізнес відчуває тиск американських, європейських та внутрішніх санкцій, які обмежують його можливості в ЄС. Без державної підтримки та конструктивного діалогу з європейськими інститутами багато ініціатив ризикують залишитися нереалізованими.
Випадок з власником НЛМК
Окремої уваги заслуговує ситуація з Володимиром Лісіним, другим найбагатшим чоловіком Росії та власником Новолипецького металургійного комбінату. Згідно з журналістським розслідуванням “Української правди”, Лісін активно співпрацює з російськими підприємствами, що виробляють ракети, безпілотники та ядерну зброю.
Попри тісні зв’язки з російським керівництвом, два заводи Лісіна продовжують безперешкодно функціонувати в передмісті Брюсселя, а сам бізнесмен не включений до санкційних списків ЄС.
