Російські війська значно посилили атаки на Покровському напрямку, сконцентрувавши удари на містах, які до недавнього часу вважалися відносно безпечним тилом. Добропілля, де ще місяць тому жителі спокійно відвідували магазини, тепер піддається інтенсивним атакам FPV-дронів та авіації.
Дорога до лінії фронту
Початок липня. Невитримна спека накриває степ, наче важка розпечена ковдра. Синоптики реєструють температурний рекорд року, але в Покровському районі Донецької області це нікого особливо не турбує. Ми рухаємося разом із снайперами бригади “Рубеж”. З наближенням до лінії фронту над дорогами все частіше з’являються антидронні сітки — їх натягують для захисту від ворожих безпілотників.
В салоні автомобіля розгортається своя маленька драма: “Данді” намагається вхопити шматок свіжого хліба, коли “Гора” різко натискає на газ, відкидаючи товариша на спинку сидіння. Хліб залишається цілим, хлопець кидає на “Гору” докірливий погляд, але обидва прекрасно розуміють причину такої спішності.
“Данді” — молодий світловолосий хлопець із Закарпаття, який кілька років тому зв’язав свою долю з військовою службою. Він легко знаходить спільну мову з тваринами, які приходять до бійців на базу, а вдома у нього справжній зоопарк: собаки, коти, папуги і навіть їжаки. Нещодавно він тільки повернувся з позицій, тому звуки з неба змушують його миттєво напружитись. На полі бою подібні звуки попереджали про спроби противника завдати удар, тому у нього розвинулося загострене відчуття небезпеки.
Поки ми перетинали, здавалося б, безпечну територію, товариш військових попередив: на цій же трасі російські FPV-дрони збили два автомобілі. Тому ми рухалися в прискореному темпі, намагаючись дістатися до місця призначення цілими та неушкодженими.
Російські війська постійно обстрілюють Добропілля
Під’їжджаючи до найближчого міста, ми потрапляємо в епіцентр подій — вибухи в центрі Добропілля. Навколо хаотично маневрують автомобілі, налякані місцеві жителі вдивляються в небо, чекаючи наступного удару. Медики поспішно виносять важкоранену жінку. Їхня машина швидкої допомоги зривається з місця — білі автомобілі зі символом “Зірка життя” стали улюбленою мішенню для російських військових.
Повітря прорізають сирени. Один з військових закричав товаришам:
— Втікаємо звідси! Зараз прилетить ще один дрон!
Дрон-камікадзе видає звук, схожий на гудіння великого комахи — характерний звук, який неможливо ні з чим сплутати. І навіть у тиші, далеко від фронту, цей звук діє як тригер — навіть звичайний комар чи рев мотоцикла змушують здригнутися.
Тим часом ми направляємося в інший населений пункт, де базується снайперська група. Нас зустрічає молодий командир з позивним “Добриня”. Широка усмішка, козацький чуб і трубка в руках — образ, в якому жартівливість переплітається з командирською зібраністю.
— Добропілля почали тероризувати. Ще такого не було, сьогодні вперше так інтенсивно по ньому б’ють, — говорить він.
Жителі міста дійсно 9 липня пережили найінтенсивнішу атаку за весь час війни. За добу відбулося більше 70 ударів російських FPV-дронів. Їх наближення переривалося серіями пострілів з протидронних рушниць. Часто вдавалося збити безпілотники — палаючі уламки падали поруч, не долетівши до мети.
Аналітики Інституту вивчення війни зазначають, що російське командування, зазнавши невдач під Торцем, змінило напрямок удару і зосередило сили на просуванні з Новоекономічного до Добропілля.
Попри обстріли, в місті продовжують жити люди
На думку ISW, зараз противник може спробувати прорватися до Родинського, розташованого на підступах до Добропілля. Їхня мета — змусити ЗСУ відступити з Покровська і Мирнограда через загрозу оточення. Проте українські військові впевнено тримають оборону, хоча лінія фронту зараз все більше стабілізується.
Причина цієї “стабілізації” полягає в стрімкому розвитку та масових постачаннях дронів. FPV-атаки стають ефективнішими застосування традиційних “королів війни” — танків. Все зводиться до необхідності нових засобів захисту: без них бронетранспортери, артилерія чи навіть звичайні автомобілі стають легкою здобиччю для невеликих дронів.
Тиждень потому
16 липня. Звичайний день у Добропільській громаді, сонце так само нещадно пече. Все виглядає звично, як у липневому місті, де досі функціонує громадський транспорт і утворюються черги в аптеках.
Місцеві телеграм-канали, які зазвичай першими повідомляють про “пташок у небі”, сьогодні мовчать.
