Ключові моменти:
- Як європейські лідери готувалися до зустрічі з Дональдом Трампом перед самітом НАТО?
- Які країни намагалися уникнути збільшення оборонних витрат і що з цього вийшло?
- Чому Італія планує включити будівництво моста до військового бюджету?
- Що визначає ставлення європейців до Росії як до прямої загрози?
Минулого саміту НАТО став для європейських лідерів справжнім випробуванням. Перша масштабна зустріч Дональда Трампа з європейським істеблішментом в такому форматі не тільки не провалилася, але й навіть перевершила очікування. Особливо після неуспішного саміту G7 у Канаді, який Трамп фактично саботував.
Однак багато європейців сприйняли цю подію як іспит з предмету, який потім навряд чи знадобиться в житті. Головна мета – отримати добре оцінювання, а реальні знання вторинні. Для цього можна зробити кілька компліментів екзаменатору, піднести подарунки, вивчити його улюблені фрази – все ради бажаної оцінки.
Саме так європейська частина НАТО останні тижні перед самітом намагалася угодити Трампу, виконуючи всі його капризи: скоротили програму саміту до двох з половиною годин, оскільки йому нудно довго сидіти за переговорними столами; надали можливість жити в королівському палаці; обсипали компліментами до, під час і після саміту, навіть називали “татуся”, лише б йому було приємно; виключили з фінального комюніке згадку про членство України в НАТО, оскільки це дратувало Трампа.
Стратегія спрацювала: Трамп не лише не зірвав саміт, але й по його завершенні виглядав задоволеним, навіть проявив ненхарактерну для себе емпатію в розмові з українською журналісткою.
Бажана “п’ятірка” в заліковій книжці (5% від ВВП на оборонні витрати до 2035 року) була зафіксована, задоволений екзаменатор полетів додому за океан. А європейські учасники саміту масово вирушили з Гааги до сусіднього Брюсселя на саміт Європейської ради, де їм належало обговорити практичну реалізацію прийнятих зобов’язань. На відміну від університету, тут все лише починається після іспиту.
Оборона проти соціальних програм
Висновки Європейської ради з питань оборони та безпеки, затверджені лідерами всіх 27 держав-членів ЄС, помістилися на трьох сторінках і загалом відповідали взятим на НАТО зобов’язанням. “Європейська рада підкреслює необхідність подальшого суттєвого збільшення витрат на оборону та безпеку Європи, а також спільного підвищення ефективності інвестицій, зазначаючи також зобов’язання, прийняті на саміті НАТО у червні 2025 року”, – сказано в документі.
“Гроші самі по собі не вирішать наших проблем”, – заявив у Гаазі німецький канцлер Фрідріх Мерц, говорячи про європейські зобов’язання щодо збільшення оборонних витрат.
Володимир Зеленський, Марк Рютте і лідери європейських країн на саміті НАТО (фото: nato.int)
Але навіть з грошима виникали і будуть виникати проблеми. На фоні наполегливих вимог Трампа збільшити європейські оборонні витрати багато країн шукали будь-які способи уникнути цих зобов’язань. Найдалі у цьому напрямі зайшла Іспанія, чий відмова вкладати 5% ВВП в оборону ледь не зірвала весь саміт НАТО.
В результаті Іспанія та НАТО в останній момент змогли укласти угоду, яку в Мадриді та Брюсселі трактують зовсім по-різному. Іспанські власті вважають, що тепер вони не зобов’язані збільшувати оборонні витрати до 5%, керівництво Альянсу вважає, що зобов’язані, але якимось особливим способом. Усі ці деталі відклали на потім, головним було не зірвати іспит перед Трампом.
Спроби ухилитися від оборонних зобов’язань робили й інші європейські країни Альянсу, зокрема Бельгія та Словаччина. А от вічно незадоволений усім Віктор Орбан у цьому питанні мовчав, що не дивно – вимога про підвищення витрат просував особисто Дональд Трамп, злити якого Орбану ніяк не можна.
В цілому в Європі простежується чітка тенденція: держави, розташовані поблизу Росії і відчуваючі від неї безпосередню загрозу, повністю підтримують збільшення оборонних витрат. Словаччина – виняток, обумовлений специфікою місцевої влади та політичних настроїв у країні.
Втім, словацький прем’єр Роберт Фіцо традиційно намагається усидіти на всіх стільцях і на початку червня підтримав декларацію саміту у Вільнюсі, де зібрався весь східний фланг НАТО та п’ятірка північних країн. У декларації висловлюється повна підтримка збільшенню витрат на оборону та заклик до інших членів Альянсу також йти цим шляхом.
Але за межами північно-східного флангу НАТО (плюс Великобританії) реалізація поставленої мети точно зіткнеться з величезними труднощами. Незважаючи на прийняті на загальноєвропейському рівні заходи (кредити, послаблення правил щодо бюджетного дефіциту), грошей на оборону все ще недостатньо.
