Основні питання:
- Які вимоги висувають депутати від “Слуги народу” за голосування по НАБУ та САП?
- З яких причин Зеленський відмовився від ідеї скоротити повноваження цих органів?
- Як ця ситуація вплине на відносини України з Європою?
- Чому парламент може стати менш підконтрольним після скандалу?
31 липня Верховна Рада повинна знайти формальне рішення для виходу з найбільш серйозного внутрішньополітичного кризису за період повномасштабної війни. Вперше за три з половиною роки в Україні відбулись масові протестні акції. Вперше українська влада зазнала критики не лише з боку Віктора Орбана чи Роберта Фіцо, а й від адекватних проукраїнських європейських лідерів.
Проаналізувавши думки численних джерел у політико-діпломатичних колах України та Заходу, можна зробити висновок: навіть у разі успішного голосування парламенту за відновлення повноважень НАБУ та САП, а також позитивних заяв Урсули фон дер Ляйєн та інших європейських лідерів, цей кризис все одно матиме серйозний довгостроковий вплив як на внутрішню політику, так і на відносини із Заходом.
Парламентська фракція: торгівля, розчарування та прийняття реальності
“Всі ходять дратівливі, знервовані, відчувають себе обманутими”, – так характеризує атмосферу в “Слузі народу” перед голосуванням один з народних депутатів фракції. Причина очевидна: депутатів спочатку обманом зібрали в залі під час обіцяного відпустки, їх голосами прийняли найбільш скандальний за останні роки законопроект, потім вимагали скасувати власне рішення, а в результаті зробили крайніми.
Однак, як з’ясувалося, мотиви депутатів під час голосування за ліквідацію НАБУ та САП суттєво відрізнялися. Дехто повірив в розповіді про те, що цього очікують американські республіканці, які нібито хочуть знищити НАБУ/САП як “проекти демократів”. Інші щиро хотіли продемонструвати свою відданість президентові Володимиру Зеленському, оскільки розглядали це голосування як певну перевірку. Частина депутатів справді не розуміла, за що голосує, на деяких тиснули безпосередньо “згори”.
Проте, було чимало і тих представників фракції, які приїхали до парламенту 22 липня для голосування за певне “звернення до Конгресу США”, але виявивши, що їм буде голосувати за обмеження повноважень антикорупційних структур, лише зраділи. І натиснули кнопку “за” з великим задоволенням.
“Ті, хто стверджує, що нічого не знали, не бачили, не розуміли – трошки лукавлять. Так, сам текст всі побачили практично в останній момент. Але ще за тиждень до голосування депутатам натякали, що їх очікує якийсь “подарунок”. І багато навіть на рівні неформальних розмов змогли з’ясувати, до чого все йде”, – розповідає джерело в “Слузі народу”.
Одні депутати від влади, які підтримали законопроект №12414, потім поводилися тихо і ніяк це не коментували. Інші, навпаки, публічно захищали політику партії.
Засідання Верховної Ради України (фото: Getty Images)
Але вже через добу, вдень 23 липня, партійна позиція почала коливатися, а незабаром повністю змінилася на 180 градусів. Зеленський вніс до парламенту законопроект, який фактично повертав ситуацію до початкового стану, скасовуючи прийняті напередодні нововведення.
Усі джерела погоджувалися, що на це вплинули дві причини: реакція вулиці і реакція Заходу, неясно лише, що справило більше впливу. У будь-якому випадку, на Банковій категорично прорахувалися як з тим, так і з іншим. Причому, на думку одного із джерел у президентській команді, реакція Європи не була б такою жорсткою, якби на українські вулиці – під час війни! – не вийшло так багато протестувальників.
“Ні Зеленський, ні хто-небудь з його команди ніколи не брали участі у Майданах – вони не розуміють суті цих процесів”, – говорить один з депутатів-противників законопроекту №12414.
В той же час, як розповідають у президентському оточенні, перед ухваленням важливих рішень Зеленський завжди цікавився можливою реакцією суспільства.
“Звичайно, ми бачимо нове політичне покоління, яке проявило себе на вулицях. Необхідно знаходити і розвивати з ними емоційні зв’язки. Це покоління не охоплюється існуючими медіа, принаймні, основною частиною медіа-сфери, у них власні погляди на життя, свої інтереси, і тепер держава повинна бути достатньо уважною, щоб враховувати і це політичне покоління”, – говорить джерело з оточення Зеленського.
Схожу помилку на Банковій допустили і щодо європейської реакції. Дійсно, всі три з половиною роки повномасштабної війни Європейський Союз, по суті, дотримувався негласного мораторію на критику України. З ряду причин – не давати додаткові козирі антиукраїнським силам у себе вдома, не підривати західне єдність у підтримці України, ставити в пріоритет перемогу у війні тощо. Причому, як розказували джерела і в Києві, і в Брюсселі, цей мораторій стосувався, в тому числі і критики за закритими дверима.
