Сьогодні, 11 липня, у Польщі офіційно відзначається день пам’яті жертв Волинської трагедії відповідно до нещодавно прийнятого законодавства. Українська сторона критично оцінила дане рішення, вважаючи його одностороннім підходом до історичних подій, які протягом десятиліть залишаються джерелом розбіжностей між двома сусідніми народами.
Розглянемо детально суть Волинської трагедії та причини триваючих суперечок між Україною та Польщею.
Ключові питання:
- Чому польська сторона обрала саме 11 липня для встановлення Дня пам’яті жертв Волинської трагедії?
- Як Україна відреагувала на рішення Польщі про установлення меморіального дня?
- В чому полягає основа розбіжностей між державами з питання Волинської трагедії?
Офіційне встановлення дня пам’яті в Польщі
11 липня 2025 року в Польщі вперше офіційно відзначається «Національний день пам’яті поляків – жертв геноциду, вчиненого Організацією українських націоналістів (ОУН) та Українською повстанською армією (УПА) на східних територіях Другої Речі Посполитої».
Даний меморіальний день був законодавчо затверджений Сеймом Польщі на початку червня, а 2 липня 2025 року відповідний закон був підписаний президентом Анджеєм Дудою.
Вибір саме 11 липня обумовлений тим, що ця дата вважається символічним днем піку масових убивств польського населення на Волині в 1943 році.
У польській історіографії підкреслюється, що саме в цей день відбулася кульмінація антипольських акцій, зокрема в селі Павлівка. Польська сторона офіційно трактує ці події як «Волинську різанину» та кваліфікує їх як геноцид.
Варто нагадати, що під час Другої світової війни в 1942-1943 роках на Волині тривало протистояння між польським та українським населенням. Внаслідок етнічних чисток, які здійснювали УПА та польська Армія Крайова (АК), загинули тисячі людей з обох сторін.
Позиція України щодо польського рішення
Волинська трагедія залишається болючою і суперечливою сторінкою історії, що впливає на відносини між обома державами.
Нещодавнє рішення Сейму Польщі про встановлення 11 липня Днем пам’яті жертв Волинської трагедії в Міністерстві закордонних справ України оцінили як таке, що суперечить духу добросусідських відносин між країнами.
«Такі односторонні кроки не сприяють досягненню взаєморозуміння і примирення, над якими тривалий час працюють наші країни», – зазначили в МЗС.
В відомстві підкреслили, що Київ виступає за наукове та безпристрастне вивчення складних сторінок спільної історії, вважаючи, що шлях до примирення лежить через діалог і взаємну повагу.
10 липня МЗС України випустило додаткову заяву щодо Волинської трагедії. «Ми виступаємо за чесний, відповідальний і збалансований історичний діалог, вільний від політизації та односторонніх трактувань, і сподіваємось на розсудливість наших польських партнерів в оцінках подій нашого спільного історичного минулого», – зазначили в міністерстві.
Акція пам’яті жертв подій на Волині (фото: Getty Images)
Український історик Олександр Зінченко висловив здивування щодо повторного встановлення 11 липня як Дня пам’яті, оскільки подібний день вже існував з 2016 року.
Зінченко вважає це рішення позбавленим логіки, вказуючи на інші значно більші трагедії в польській історії, для яких не було встановлено окремих днів вшанування.
За словами українського історика, тема Волинської трагедії все більше використовується польськими політиками для роздмухування українофобії і ксенофобії в польському суспільстві, особливо на тлі зростання підтримки правих і ультраправих сил. Він підкреслює, що ці комеморації мають більше політичний, ніж меморіальний характер.
Варто додати, що новообраний президент Польщі Кароль Навроцький нещодавно виступив проти вступу України до Європейського Союзу. Він пояснив це заяву «своїми інтересами» Варшави, маючи на увазі питання Волинської трагедії.
Причини нездоланних розбіжностей між країнами
Українці та поляки продовжують сперечатися про Волинську трагедію навіть через 80 років після неї через розбіжності щодо відповідальності за ті події та кількості жертв, а також різних історичних і політичних контекстів в обох країнах.
Варшава офіційно визнає події «геноцидом» польської нації, вчиненим ОУН і УПА. Для Польщі це «неопрацьована травма поколінь», а пам’ять про жертви вкрай важлива. Польські історики стверджують, що не було симетричних злочинів з польського боку, а відповідальність лежить на українському націоналістичному підпіллі.
Історик Маріуш Зайончковський порівняв Волинську трагедію з найбільшими злочинами Другої світової війни проти польського народу.
Зайончковський стверджує, що на Волині та в Східній Галіції не було «партизанської війни» між АК і УПА, а відбувалося масове вбивство беззбройного польського населення з боку…
