“Формат діючої програми МВФ вже не в повній мірі відповідає сучасним викликам”, — зазначає в бесіді з журналістами керівник Національного банку України Андрій Пишний. Він роз’яснив причини необхідності нових угод з Міжнародним валютним фондом, потенційні загрози 2026 року при недостатку західної фінансової підтримки і обґрунтував позицію НБУ щодо недопустимості емісійного фінансування.
Глава центробанку також прокоментував уповільнені темпи зниження інфляції, перспективи скорочення облікової ставки і її вплив на кредитування, валютний курс і економічний розвиток. Крім того, Пишний поділився баченням майбутнього цифрової гривні і можливості введення українського “шагу” замість копійки.
Інфляційні виклики та економічний тиск
— НБУ в кінці липня скоригував макроекономічний прогноз, визнавши перевищення інфляційних темпів над прогнозованими показниками. Досягнення 5%-ної інфляційної цілі відкладено мінімум на рік — до 2027 року. У чому причина складнощів з контролем цінової динаміки?
— Центробанк повідомляв про проінфляційні ризики ще в першій половині минулого року. Тоді ми призупинили процес зниження облікової ставки, оскільки незадовільні врожаї стали каталізатором інфляційних процесів. Вже тоді наш прогноз передбачав зростання інфляції у другій половині 2024 року і на початку 2025 року. Ці дані відображені в наших інфляційних звітах.
Фактори, що стимулювали проінфляційний імпульс, переважно були пов’язані з незадовільними врожаями. Безумовно, військові дії також створили додаткові витрати, які перекладалися на ціноутворення. Наприклад, руйнування росіянами нашої енергосистеми змусило підприємства інвестувати значні кошти в автономне енергозабезпечення. Ще один фактор — надзвичайно напружений ринок праці. Через загрози безпеці Україна втратила частину трудових ресурсів, хоча ще до 2022 року ми відчували дефіцит кваліфікованих спеціалістів. Через постійні обстріли примусова міграція триває. Сукупність цих факторів живила інфляційну динаміку.
До кінця 2024 року інфляційні ризики зросли, і ми відреагували переходом до циклу підвищення облікової ставки, який тривав до березня цього року. У квітні додатково модифікували операційний дизайн процентної політики. Результат налице. Ставки по гривневим інструментам зросли, збільшився попит на них, тоді як попит на валюту знизився. Інфляційні очікування під контролем. Базова інфляція — на траєкторії стійкого зниження.
Чи є в нашому арсеналі інструменти для повернення інфляції до цілі у 2026 році? Так, є. Наприклад, суттєве підвищення облікової ставки дало б нам можливість це зробити. Але питання в ціні. В економіці не буває безкоштовних рішень — відчутне посилення політики підриває економічне відновлення. Також є опція зміцнення обмінного курсу за рахунок інтервенцій. Однак це більше тиск на міжнародні резерви, які нам необхідно зберігати, особливо враховуючи ризики в сфері міжнародного фінансування.
Таким чином, зберігаючи облікову ставку незмінною зараз, ми намагаємося пройти по лезу — з одного боку, забезпечити стійке уповільнення інфляції до цілі на горизонті політики, а з іншого — підтримати відновлення економіки. Контрольованість інфляційних очікувань дозволяє нам це робити. Власне, така стратегія нашої політики чітко визначена її Основними принципами.
— Чи вплинуло зростання курсу євро на ціноутворення?
— Це один з суттєвих елементів впливу. Але він, швидше, почав проявлятися у 2025 році, з посиленням глобальної невизначеності на фоні торгових війн. Саме після цього відбулися відповідні зміни в парі долар/євро, що відобразилося на курсі гривні до євро. Зараз вони надають свій вплив, ми його фіксуємо (зокрема в вартості пального), але в певній мірі цей вплив ще відкладений у часі.
Я думаю, що протягом наступних двох-трьох кварталів ми побачимо поступовий перехід на ціни тієї девальвації гривні до євро, яка вже відбулася. Зате до долара гривня залишається стабільною. Динаміка курсу гривні до долара визначається ринком, як і передбачено керованою гнучкістю.
Таким чином, згідно з нашим прогнозом, зниження облікової ставки почнеться не раніше IV кварталу 2025 року. Ми шукаємо дуже складний баланс і знаходимося в умовах дилеми, коли повинні забезпечити цінову стабільність, збалансованість і керованість інфляційних очікувань, стійкість валютного ринку і підтримати економічне відновлення.
Ми три з половиною роки знаходимося в стані війни. Бачимо, як уповільнюється економічний розвиток і відновлення через війну, через складний ринок праці, обмежені врожаї. Тому ми повинні забезпечувати максимальний імпульс, за рахунок якого підтримується економічне відновлення, — і тут важливо кредитування. Воно зростає на 30% рік до року в останні місяці. Це темпи, які вищі, ніж були до пандемії.
