Органи місцевого самоврядування прифронтових та деокупованих територіальних громад, незважаючи на значну нестачу кадрів, визначили ключові фактори стійкості, які дозволяють їм функціонувати в екстремальних умовах. До основних елементів виживання в умовах постійних обстрілів, наслідків окупації, руйнування інфраструктури та величезного психологічного тиску відносяться наявність управлінської команди та стабільність адміністративних процесів.
Згідно з дослідженням “Громади військового часу: витривалі та спроможні”, проведеним Центром спільних дій, результати якого представила голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, голова партії “Слуга народу” Єлена Шуляк, управлінська команда є основним фактором стабільності для 28% опитаних громад.
Дослідження показало важливість злагодженої роботи співробітників органів місцевого самоврядування, які продовжують виконувати свої обов’язки навіть у критичних ситуаціях. Йдеться не лише про керівний склад громад, але й про профільних експертів у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та інших сферах.
Однак ці територіальні освіти стикаються з серйозними кадровими проблемами як у своїх управлінських структурах, так і при наймі персоналу для комунальних підприємств і установ. Відтік спеціалістів становить 12% від усіх викликів, з якими стикаються такі громади.
Шуляк пояснила, що бойові дії призвели до многократного збільшення робочого навантаження в органах місцевого самоврядування при одночасному суттєвому скороченні штату через евакуацію населення. Зараз ОМС гостро потребують спеціалістів з знанням іноземних мов та досвідом управління проектами, враховуючи активізацію міжнародної співпраці. Також бракує професіоналів для роботи з внутрішньо переміщеними особами та родинами військовослужбовців, здатних надавати кваліфіковану психологічну підтримку.
Окрім управлінської команди, до факторів стійкості громад належать:
- Стабільність управлінських практик (18%) – дотримання усталених процедур та фінансової дисципліни дозволяло громадам, незважаючи на воєнний стан, забезпечувати виплату заробітної плати та підтримувати базову інфраструктуру. В окремих випадках навіть вдавалося інвестувати в розвиток;
- Ініціативність та солідарність місцевих жителів (14%) – готовність громадян до взаємодопомоги, створення волонтерських ініціатив, підтримка внутрішньо переміщених осіб та військовослужбовців. У багатьох громадах волонтерські штаби та центри надання адміністративних послуг працювали в круглогодинному режимі.
Наприклад, в одній із тилових міських громад Дніпропетровської області ЦПАУ функціонував цілодобово: вдень обслуговував громадян у традиційному форматі, а вночі співробітники вносили інформацію в електронні бази даних.
В Чернігівській області громади самостійно устанавлювали партнерські зв’язки для відновлення, залучали грантове фінансування та розробляли локальні стратегії розвитку.
Одним з ключових ресурсів стійкості стала зовнішня підтримка від міжнародних та українських благодійних організацій, муніципалітетів закордону та приватного бізнесу:
- Міжнародні громадські організації та фонди (48% загального обсягу допомоги) надали найбільшу підтримку, включаючи не лише гуманітарні вантажі, але й сонячні панелі, генератори, модульні котельні, медичне обладнання для лікарень та ЦПАУ, допомогу у відновленні житла, освітніх та медичних установ, облаштуванні укриттів. У деяких випадках міжнародні партнери брали участь у створенні стратегій розвитку громад та сприяли розмінуванню;
- Українські НГО та фонди (17% допомоги) активно взаємодіяли з громадами у сфері гуманітарної допомоги, реабілітації, підтримки ВПЛ, створення освітніх центрів, проведення тренінгів для місцевих управлінців. Вони також сприяли модернізації укриттів та шкіл, надавали гранти на розвиток та консультаційну підтримку;
- Закордонні муніципалітети (10% допомоги) укладали партнерські угоди з українськими громадами, надавали комунальну техніку, шкільні автобуси, житлові модулі для ВПЛ. Також організовували освітні поїздки, обміни досвідом, підтримували соціальні проекти. Інтерес до співпраці пояснювався бажанням вивчити досвід антикризового управління;
- Приватний бізнес (10% допомоги) – місцеві підприємства, які продовжували працювати в громадах і виплачувати податки. Це дозволяло місцевим бюджетам не лише зберігати платоспроможність, але й підтримувати навіть ті установи, які формально не відповідали чинному законодавству. Така підтримка стала стабілізуючим фактором для громад.
Більше того, як зазначила одна з респонденток – голова громади, постраждалої від бойових дій, закордонні муніципалітети проявляють інтерес до українського досвіду і прагнуть його перенести.
“Особливо ті країни, які межують з Росією. Вони серйозно занепокоєні цим питанням і активно готуються. І наші громади, і держава в цілому мають надзвичайно цінний досвід антикризового менеджменту”, – підкреслила Шуляк.
Раніше Шуляк зазначала на потребу громад у спеціалістах з
