Ключові моменти:
- Чи варто Україні продовжувати переговори з Росією?
- Відчувають депутати, що перевищили свій мандат?
- Коли і як відбудуться майбутні вибори?
- Які обґрунтування для закордонних поїздок використовують народні обранці?
“Ми чітко розуміємо, що знаходимося вже на додатковому часі”, – зазначає Стефанчук в бесідці з РБК-Україна. Спікер підкреслює, що чинна Рада перевищила свій срок вже на рік – планові парламентські вибори згідно з календарем мали відбутися влітку 2024 року.
Однак російська агресія та введене воєнне становище виключають можливість проведення виборів, тому обраним у 2019 році за зовсім інших обставин депутатам доводиться продовжувати роботу.
Проте, з часом їх кількість зменшується. За інформацією Руслана Стефанчука, при офіційній чисельності 399 народних депутатів (конституційна норма – 450), регулярно беруть участь у роботі близько 340-350 людей. Інші або покинули країну, або перебувають під вартою, або просто зникли.
При цьому, стверджує спікер, парламент зберігає повну працездатність, більш того, в ньому все ще існує “монобільшість” – забутий політичний термін 2019 року. Хоча для прийняття рішень по спірним питанням, що не об’єднують весь зал, пропрезидентській “Слузі народу” вже давно необхідна підтримка інших фракцій та груп.
В будь-якому разі, вибори, про які періодично активно говорять кулуарно, при воєнному становищі точно неможливі, підкреслює Стефанчук. Проте, за його словами, депутати вже тривалий час в непублічному режимі готують перехідний законопроект для перших післявоєнних виборів – коли з’явиться така можливість.
Однак розмову з головою Верховної Ради РБК-Україна розпочало не з парламентських справ, а з головного – питань війни та її завершення.
Відеоверсію бесіди з Русланом Стефанчуком дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна, далі – текстове викладення.
– Чи бачите ви реальні перспективи досягнення в найближчі місяці припинення війни чи хоча б тривалого перемир’я?
– Це позиція України, яку ми чітко позначаємо з першого дня цієї жахливої неспровокаційної війни, де Україна є жертвою, а Росія – агресором. Україна прагне миру більше за все, але не за будь-яку ціну. Тому ми докладаємо всіх зусиль для завершення війни справедливим миром.
Ви знаєте, що президент України Володимир Зеленський і все вищезгадане військово-політичне керівництво чітко заявляють: Україна готова почати з 30-денною перемир’я і обговорювати перспективи завершення війни. Але, повторюю, перспективи завершення повинні передбачати стійкий мир, а не капітуляцію України. Тому що спроби, які іноді нав’язуються Україні, не відповідають нашим потребам.
Згідно з усіма канонами міжнародного права і міжнародного порядку, за який сьогодні бореться Україна, умови завершення війни повинні диктувати жертва агресії, а не агресор. Оскільки агресор нав’язуватиме свої цілі, а ми відстоюємо інше.
– Багато співрозмовників як в Україні, так і в Європі говорили РБК-Україна, що найоптимістичніший термін для припинення вогню – приблизно осінь, оскільки до цього моменту Путін вважатиме, що у нього є час, можливості, ресурси, люди та гроші для захоплення ще частини української території. Чи згодні ви з такими міркуваннями?
– Я згоден, що Путін шукає межі дозволеного. Поки йому не дають відсіч, він буде продовжувати. Ми це бачимо по операції на Курщині і по операції під Києвом. Як тільки його зупиняють, як тільки говорять на зрозумілій йому мові, він припиняє дії. Поки у всьому світі не буде розуміння, що з Путіним домовитися неможливо, можна тільки прийняти його умови – так він це бачить.
Але я глибоко переконаний, що весь світ, об’єднавшись, може сказати “ні” тому, що він робить, – це військовий злочин. Ви знаєте, що Міжнародний кримінальний суд вже видав ордери на арешт Путіна, Львової-Белової та інших за депортацію українських дітей. І це повинна бути спільна позиція.
Поки ми будемо коливатися, поки будемо грати на руку Путіну – я маю на увазі “ми” не як Україна, тому що Україна виконує свою роботу на фронті і в тилу, – поки це стосується не тільки нас безпосередньо. Я хочу, щоб ця ілюзія зникла. Щоб всі чітко зрозуміли: Путін повинен прийняти умови справедливого миру, умови повернення до міжнародного порядку, які повинні спільно нав’язати всі міжнародні партнери. Тому що це вірус, небезпека, іржа, яка згодом роз’їсть і ваші суспільства, і ваші країни. Принаймні інстинкт самозбереження повинен бути присутній у кожного.
– Чому в розпал четвертого року великої війни доводиться пояснювати нашим західним друзям такі зрозумілі речі?
– Тому що, мені здається, деякі країни замість питань безпеки як основного рівня за пірамідою Маслоу…
