На відстані кількох кілометрів від лінії фронту розгортається особлива битва за життя. Стабілізаційний пункт 5-ї окремої штурмової київської бригади став місцем, де щоденно приймаються фатальні рішення про життя і смерть. Підземні приміщення перетворені на сучасні медичні центри, де кожен елемент працює на головну мету – порятунок людських життів.
Наразі в медичному блоці панує відносна тиша. Ранкові години часто стають відпочинком для медперсоналу, коли потік поранених тимчасово спадає. Саме в такі моменти лікарі і медсестри можуть трохи відновити сили.
Серед військових медиків виділяється медбрат Іван – рудоволосий чоловік з доброзичливою усмішкою. Він охоче погодився перервати свій відпочинок і розповісти про специфіку роботи стабілізаційного пункту в Донецькій області.
Принцип “своїх не кидаємо” діє для всіх
У стабілізаційному пункті приналежність до конкретного підрозділу не грає ролі. Медичну допомогу отримують всі військові незалежно від частини чи напрямку. Поняття “свій” і “чужий” тут просто не існує.
“Обстановка з постраждалими досить напружена. Поранених справді багато. Ми не ведемо точний підрахунок, просто надаємо необхідну допомогу. Але потік пацієнтів значний. Оскільки ділянка фронту протяжна, до нас доставляють бійців звідусіль. Ми приймаємо абсолютно всіх – без розбору, яка бригада чи підрозділ”, – пояснює Іван.
Масове застосування БПЛА на фронті породжує нові медичні виклики, оскільки більшість сучасних поранень пов’язана саме з атаками безпілотників.
“В останній час значно збільшилась кількість постраждалих з опіками. FPV-дрони несуть запальні боєприпаси. Саме такі поранення переважають зараз”, – зазначає медичний працівник.
Доставка поранених у стабілізаційний пункт часто пов’язана з серйозними ризиками. Ворожі обстріли роблять евакуацію вкрай небезпечною, змушуючи бійців чекати підходящого моменту.
Щодня в стабілізаційний пункт доставляють військових з пораненнями різного ступеня тяжкості (фото: РБК-Україна)
“Чекати може доводитися від 40-50 хвилин до кількох днів. Все залежить від місця отримання поранення і можливості безпечного підходу евакуаційної групи”, – пояснює Іван.
Поранених ніколи не залишають без допомоги. Поки вирішуються логістичні завдання, з допомогою дронів скидають необхідні медикаменти та засоби першої допомоги.
“При високій загрозі турнікети і знеболювальні доставляють безпілотниками. А товариші надають першу допомогу на місці”, – додає медик.
Медична служба підтримує постійний зв’язок з бійцями на передовій, оскільки часто потрібна корекція первинних заходів допомоги для запобігання ускладнень, таких як синдром турнікету.
“Багато що залежить від характеру пошкодження. При ампутації та масивному кровотеченні зняття турнікета неможливе. Але іноді при незначних пораненнях турнікет накладений надмірно. В таких ситуаціях даємо вказівки накласти пов’язку, ослабити або зняти турнікет”, – розповідає медик.
Медбрат Іван у цивільному житті працював у реанімації (фото: РБК-Україна)
Головний противник – втрата крові
Щодня в стабілізаційний пункт надходять військові з різноманітними травмами, однак найбільшу загрозу життю представляють випадки з обильними кровотечами.
“Коли турнікет накладено несвоєчасно або неправильно, ми стикаємося з критичною кровотечею. До того ж зараз спекотна погода. Рани запалюються, потрапляє бруд, комахи – все це вимагає ретельного очищення. Адже бійцеві передбачена транспортування в госпіталь, де мають дотримуватись стерильні умови”, – говорить Іван.
Медики регулярно знімають турнікети, проводять перев’язки, переливають кров і плазму. Основне завдання – стабілізувати стан пацієнта для безпечної транспортування.
“Ми можемо відновити кровообіг, ввести плазму, провести базові аналізи, зробити рентгенівські знімки, накласти шини, зняти турнікети. У нас досить широкий спектр медичних послуг. Ми здатні стабілізувати бійця і відправити в госпіталь в відносно стабільному стані. У разі необхідності проводимо реанімаційні заходи, інтубацію, дренування”, – перераховує він.
У військовий час для кожного медичного закладу кров стає критично важливим ресурсом, який буквально рятує життя.
“Ми використовуємо виключно першу негативну групу крові. Наразі запаси достатні. Робимо заявку, і госпіталь забезпечує нас необхідним кількістю.”
