21 грудня білоруський політичний діяч Сергій Тихановський та 13 інших ув’язнених були звільнені з в’язниць Білорусі та покинули країну. Про це повідомляє видання “Наша Ніва”.
Звільнення стало результатом дипломатичних зусиль спецпредставника Дональда Трампа Кіта Келлогга, який провів переговори з Олександром Лукашенком у Мінську.
Заступник Келлогга Джон Коул підтвердив інформацію про звільнення в соціальній мережі X:
“Завдяки рішучому керівництву президента Трампа сьогодні 14 ув’язнених з Білорусі отримали свободу. Висловлюємо вдячність уряду Литви за сприяння та підтримку – вони продовжують залишатися надійними друзями та партнерами”.
Серед звільнених опинився журналіст “Радіо Свобода” Ігор Карней. Усі колишні ув’язнені були доставлені до Вільнюса, де їх чекали близькі.
Біографія та доля Сергія Тихановського
46-річний Сергій Тихановський родом з Горок, дитинство та юність провів у Гомелі, де отримав філологічну освіту в місцевому університеті.
До початку політичної діяльності займався підприємництвом: організовував концертні заходи, керував нічними клубами в Мозирі та Гомелі, володів мережею салонів мобільного зв’язку і відеостудією, що спеціалізувалася на рекламній продукції.
У 2019 році Тихановський запустив YouTube-канал “Країна для життя” з метою боротьби проти свавілля чиновників. За неповний рік канал здобув величезну популярність серед білоруської аудиторії.
Блогер регулярно подорожував по регіонах Білорусі, зустрічався з підписниками та звичайними громадянами, записував інтерв’ю, у яких люди розповідали про свої проблеми та критикували дії влади.
Тихановський став однією з центральних фігур політичних подій 2020 року. Він планував взяти участь у президентських виборах, однак був заарештований до початку виборчої кампанії і не зміг подати необхідні документи.
29 травня 2020 року під час законного передвиборного пікету в Гродно Тихановський був затриманий після провокації силових структур. Через два місяці Лукашенко публічно визнав, що віддав приказ про арешт блогера, звинувативши його у спробі організації “Майдану” в Білорусі.
Після арешту чоловіка його місце в виборчій гонці зайняла дружина Світлана Тихановська, а Сергій продовжив участь у кампанії як керівник її штабу та довірена особа. Мітинги на підтримку Тихановської збирали безліч учасників по всій країні.
Влада Білорусі жорстоко покарала Тихановського за його зусилля з політичної мобілізації громадян. Судові засідання проходили в закритому режимі у Гомельському слідчому ізоляторі. У грудні 2021 року він отримав вирок у вигляді 18 років колонії суворого режиму за чотирма політичними статтями.
В подальшому термін ув’язнення збільшили ще на півтора року за нібито непокору тюремній адміністрації. Тихановський категорично відкидав усі висунуті звинувачення.
Політв’язень утримувався в повній ізоляції. Більше двох років про його стан не надходило жодної інформації.
При звільненні за кордоном Тихановського зустрічали його діти – син та донька Агнія, а також дружина Світлана Тихановська.
Історія Ігоря Карнея
Поряд з Тихановським свободу отримав політичний в’язень Ігор Карней, відомий як журналіст “Радіо Свобода”.
Карней народився 15 лютого 1967 року в Мінську, закінчив журналістський факультет Білоруського державного університету. Працював у різних білоруських та міжнародних медіа.
Спеціалізувався на політичній тематиці, питаннях дотримання прав людини та діяльності правоохоронних органів. Відомий як автор есе про культурну та історичну спадщину Білорусі, веде тревел-блог.
Після визнання “Радіо Свобода” “екстремістською організацією” Карней припинив співпрацю з виданням, але залишився в Білорусі.
17 липня 2023 року журналіст був арештований за обвинуваченням у “участі в екстремістській організації”. Формальним приводом для переслідування, ймовірно, стали фотографії з похорон художника Алєся Пушкіна, які пізніше з’явилися в незалежних ЗМІ.
22 березня 2024 року Мінський міський суд засудив Карнея до 3 років позбавлення свободи. Журналіст відбував покарання в виправній колонії №17 у Шклові. За час ув’язнення його неодноразово поміщали в камеру одиночного ув’язнення, а потім засудили до додаткових 10 місяців за “непокору вимогам адміністрації”.
