СБУ провела безпрецедентну операцію проти російської стратегічної авіації
1 червня Служба безпеки України здійснила масштабну атаку на російські військові аеродроми, використовуючи 117 FPV-дронів. Операція стала унікальною за своїм характером — безпілотники запускалися безпосередньо з території Росії та управлялися українськими операторами в режимі реального часу.
За офіційними даними Генерального штабу ЗСУ та СБУ, в результаті операції було уражено 41 російський літак. Центр протидії дезінформації підтверджує знищення щонайменше 13 повітряних суден. Російські пропагандистські джерела називають це “чорним днем авіації”, тоді як українські військові експерти розглядають операцію як потенційний переломний момент у ході війни.
Масштаби нанесеного збитку
Аналіз супутникових зображень, проведений OSINT-спільнотою та моніторинговими каналами, показує знищення не менше 12 літаків стратегічної авіації Росії. Серед них:
- 8 бомбардувальників Ту-95МС/Ту-95МСМ — носіїв крилатих ракет Х-101, Х-55, Х-555
- 4 літаки Ту-22М3, здатні запускати ракети Х-22/Х-32
Попередні дані вказують на можливе знищення також транспортного літака Ан-12, стратегічного бомбардувальника Ту-160 та літака дальнього радіолокаційного виявлення А-50, що виконує роль “ока” стратегічної авіації.
Літак А-50 (фото: GettyImages)
Експерт Defense Express Іван Киричевський зазначає особливу важливість ураження авіабази “Іваново”: “Там знаходилися літаки А-50, частина з яких була на консервації. За радянських часів було випущено близько 30 таких машин, в строю у Росії залишається лише 10, решта 20 перебували на зберіганні в різному стані”.
Статистика застосування знищених типів літаків вражає: за час повномасштабної війни Ту-22М3 випустили по українських цілях понад 400 ракет, а Ту-95 і Ту-160 — близько 2500 крилатих ракет.
Реальний стан російського стратегічного флоту
За інформацією джерел у Силах оборони України, на 31 травня 2024 року Росія мала 154 літаки стратегічної авіації: 16 Ту-160, 62 Ту-95МС/Ту-95МСМ і 76 Ту-22М3. Однак кількість бойздатних машин значно менша.
Авіаційний експерт Костянтин Криволап надає більш точні цифри: “Станом на кінець травня у Росії могло бути максимум 25-30 літаючих Ту-95, 13 боєготових Ту-160 плюс 4, що перебувають на модернізації вже більше трьох років, близько 25 Ту-22М3 та всього 3 модернізованих А-50У плюс 10-12 застарілих А-50”.
Проблеми відновлення втрат
Критична особливість понесених Росією втрат полягає в неможливості їх швидкого відновлення. Всі постраждалі типи літаків більше не виробляються російською промисловістю.
“Для Росії це невідтворювальний ресурс, — підкреслює Киричевський. — Незалежно від остаточних цифр втрат, кількість уражених літаків перевищує те, що росіяни зазвичай залучали для проведення масованих атак”.
В реальних бойових умовах російські Ту-95 несуть не більше 4 ракет Х-101 замість максимальних 8 через знос літаків. Ту-22М3 зазвичай завантажуються двома ракетами Х-22/Х-32 замість трьох допустимих.
Стратегічні наслідки операції
Атака суттєво ослабила головний інструмент стратегічного впливу Росії на українську інфраструктуру. На думку експертів Інституту вивчення війни (ISW), операція може “як мінімум тимчасово” обмежити російські можливості завдання ракетних ударів по Україні.
Попередні наслідки атаки на аеродром “Біла” (супутниковий знімок: X OSINT-аналітика Криса Біггерса)
“Стратегічна авіація була інструментом стратегічного послаблення нашої країни через удари по енергетиці, оборонній промисловості, критичній інфраструктурі, — пояснює Киричевський. — Чим менше у противника справних стратегічних бомбардувальників, тим менше можливостей руйнувати нашу інфраструктуру”.
Костянтин Криволап зазначає техніко-інноваційний аспект: “Україна продемонструвала ведення війни на принципово іншому технологічному рівні. Конвенційною зброєю невеликої потужності, але високої точності та ефективності вдалося вивести з ладу фактично 30% стратегічної авіації противника за один день”.
Геополітичне значення
В міжнародному контексті операція показала нездатність Росії захистити елітні літаки — ключовий компонент своєї ядерної тріади, якою Москва регулярно погрожує Заходу. Це демонстрація того, що Україна може застосовувати асиметричні методи в умовах сучасної війни, ставлячи під загрозу елементи російського стратегічного потенціалу.
